23:26 Льонок звичайний |
Льонок звичайний (Linaria vulgaris Mill.). Російська назва льнянка обыкновенная; місцева — баранчики, бігун, впдальник, віждик, внутренний, гладовпик, дрочпііця, дух огуречітий, жабки, жовтушка, іванна-тиганна, івіні писки, косюрки, кукурудза польова, лен собачий, ленник, люнець, льнянка, льон зайців, льонток, моложничок, нутренник, остудник, розмай, сварка, сосновник, стоголовник, чистик пісочний.
Багаторічна трав'яниста рослина з родини ранникових (Scrophulariaceae). Стебло пряме, заввишки 30—100 см, листки чергові, численні, лінійно-ланцетні. Квітки великі, сіро-жовті, зібрані довгою вершковою китицею. Цвіте все літо. Росте біля доріг, на схилах, по межах, серед посівів, на непіднягих парах, по сухих канавах. З лікувальною метою використовують всю надземну частину (Herba linariae), яка містить ряд речовин, зокрема глюкозиди: линарин, пектолинарин, линаракрин, линарезин; різні кислоти; фітостерин, парафін, вітамін С. В народній медицині вживається як сечогінне і легко проносне. Різні настої з трави застосовують при водянці, жовтяниці, болях у шлунку, золотусі, проти глистів, при головних болях. Рідкий екстракт з льонку (50 г на 1 л води) приймають на ніч по 2—3 чайних ложки. Збирають траву в період цвітіння (травень-вересень), зрізуючи на 10—15 см нижче від квітки.  |
|
|