00:28 Гадючник в'язолистий |
Гадючник в'язолистий (Filipendula ulmaria (L.) Maxim). Російська назва — лабазник вязолистный; місцева — болотна, борошень, бузина болотна, вітровник, горошник, ірошник, кашка біла, кійло, конопельки жаб'ячі, лабазник правдивий, ламетри, медунка болотяна, огурешник, парило, підорва, плакун-трава, починочка, приболотник, скрипій, слюценик, смоченик, таволга, таволга болотниста, таволжник, Іванів цвіт, чортогриз.
Багаторічна трав'яниста рослина з родини розоцвітих (Rosaсеае). Має повзуче кореневище, високі прямі або розгалужені стебла, густо облиствлені. Листки переривчасто-перисті, щільні, зверху Темно-зелені, знизу білоповстисті. Квітки жовтувато-білі, в густому волотистому суцвітті. Цвіте в червні—липні. Росте на вологих луках і між чагарниками. Застосування. В народній медицині використовують траву (Herba ulmariae), яка містить ефірне масло з саліциловим альдегідом, метиловосаліциловий ефір, сліди геліотропіну й ваніліну, вільну саліцилову кислоту, дубильні речовини, віск, жир, аскорбінову кислоту (300 мг%) і барвник спиреїн. Корінь містить метилсаліцилат і глюкозид гаультерин. Останній міститься також в нижній частині стебла. Корінь гадючника діє тонізуюче при різних катарах і геморої. Відвар трави п'ють як потогінне й сечогінне. В гомеопатії застосовується при подагрі і ревматизмі. В народі вживають також при укусах собак. Чайну ложку трави заварюють в 1 склянці води і випивають за день. Відвар трави використовують як зовнішнє для промивання ран та спринцювань при білях (20 г на 1000 г води). У минулому в медицині часто використовувались й квітки як слабов'яжучий засіб при кровотечах, поносах і як потогінне та сечогінне при захворюваннях сечового міхура, ревматизмі та нежиті.  |
|
|